Блог: Заборонити Компартію чи ідеологію?

Відповідно до пункту 5 Керівних принципів заборони і розпуску політичних партій Європейської комісії "За демократію через право" (Венеція, 10–11.12.1999), до заборони або розпуску політичних партій, як до особливо далекосяжної міри, слід вдаватися з максимальною стриманістю. Перш ніж звернутися до компетентного судового органу з пропозицією заборонити або розпустити партію, уряд чи інші державні органи повинні, приймаючи до уваги ситуацію у своїй країні, оцінити, чи дійсно ця партія представляє загрозу вільному і демократичному політичного ладу і прав окремих осіб або для запобігання такої загрози можна обмежитися менш радикальними заходами.

Конституція України гарантує свободу ідеології. Також Основний Закон гарантує суб’єктам приватного життя принцип "все, що не заборонено, – дозволено". Це означає, що сама по собі ідеологія (в тому числі, комуністична) не може бути забороненою.

Водночас, ст. 15 Конституції передбачає, що держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України. Цим самим, якщо комуністична партія порушує закон насамперед як політична сила, діяльність її може бути заборонена державою.
Так, відповідно до ст. 37 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про політичні партії в Україні", діяльність політичних партій забороняється, якщо їх дії спрямовані, зокрема на: підрив безпеки держави; пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі; посягання на права і свободи людини.

Ми бачили позов Міністерства юстиції України про заборону комуністичної партії. Не вдаючись до професійних оцінок рівня даної роботи, можна тільки сказати, що є дві ключові позиції, на які опирається Мінюст, і які заслуговують на увагу.

ПЕРШЕ. Згідно з відомостями офіційного сайту КПУ (розділ Програма КПУ, XLIV з’їзд Компартії України ("стенографический отчет") рішенням 44 з’їзду КПУ від 18-19.06.2011 було затверджено нову редакцію Програми КПУ. У новій редакції Програми КПУ зазначено: "Компартія враховує, що поки панує приватна власність на основні засоби і знаряддя виробництва, на землю і сировину, доти зберігається економічна основа капіталізму. Скасування приватної власності на засоби виробництва – неодмінна умова повної перемоги соціалізму". Вищезазначене суперечить частині 4 статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Зазначене також є порушенням пункту 7 статті 5 Закону "Про політичні партії", оскільки є закликом до скасування права приватної власності громадян, яке закріплено в Конституції України.

ДРУГЕ. Пунктом 2.8 статуту КПУ в редакції від 19.06.2011, передбачено, що "неприпустимими є виступи членів КПУ з критикою прийнятих партійних рішень в позапартійних засобах масової інформації та позапартійних аудиторіях". Вищевикладене є порушенням частини 1 статті 34 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Отже, зазначений пункт Статуту є посяганням на права і свободи людини, закріплені статтями 34, 36 та 41 Конституції України, що є підставою для заборони діяльності Партії відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону "Про політичні партії".

Всі інші позиції Мінюсту, які полягають у звинуваченнях у антидержавній діяльності окремих членів партії не є сильними доводами, оскільки станом на сьогодні нема вироків судів, за якими були б засудженими, до прикладу Симоненко або його поплічники. Потрібно розуміти, що встановлює наявність події злочину і приймає рішення про винність особи лише суд.