Проект "Воскресіння Розстріляного Відродження": Корабель Юрія Яновського

30-ті роки ХХ століття стали однією з найтрагічніших сторінок історії української літератури. Ціла когорта талановитих, рішучих, завзятих і сильних духом українських митців була знищена владою, кинута за грати, морально зламана...

Сайт Сегодня.ua в рамках проекту "Воскресіння Розстріляного Відродження" публікує оповідання і есе сучасних українських авторів про письменників страченого покоління. У кожній із цих історій розкрита трагедія і моральна сила митця, який поклав життя заради духовності, честі, справедливості і майбутнього своєї країни.

Серед представників "Розстріляного Відродження", про життя і останні хвилини яких зможуть дізнатися наші читачі, – Михайло Яловий, Микола Куліш, Валер’ян Поліщук, Гордій Брасюк…

Юрій Яновський

В останні роки чомусь сором'язливо замовчують про те, що весь цвіт письменників і поетів УРСР у роки громадянської війни бився під українськими прапорами зі зброєю в руках проти більшовиків. Петлюрівськими офіцерами були Петро Панч та Андрій Головко, лихими юнаками (юнкерами) — Володимир Сосюра і Борис Антоненко-Давидович, добровольцями-кавалеристами — Олександр Копиленко та навіть 16-річний Юрій Яновський. Держчиновниками УНР — Павло Губенко (Остап Вишня), Павло Тичина, Юрій Смолич … Частина з них на початку 1920 року опинилися в лавах боротьбистів і разом з ними перейшли до більшовиків. Але декого, наприклад Остапа Вишню і, за деякими даними, Юрія Яновського, червоні взяли в полон.

Але петлюрівська закваска в них залишилася назавжди.

Ярослав Тинченко,[/b]

[b]історик, журналіст, заступник директора [/b]

[b]Національного військово-історичного музею України з наукової роботи[/b]

…Намагатися "відчитати" автора за текстами, що їх він залишив по собі, та суперечливими спогадами його сучасників — річ невдячна, ризикова і певною мірою самовпевнена, адже навіть поважні літературознавці, які десятиліттями копирсаються у "творчій спадщині" письменника, часом не здатні до пуття збагнути, "що хотів сказати автор" тим чи іншим своїм словом. Особливо ж, якщо йдеться про такого талановитого і, на перший погляд, такого "зрадянщеного" письменника, як Юрій Яновський, котрому випало жити і писати за часів тоталітарного сталінського режиму, коли за одне необережно сказане чи написане слово доводилося платити власним життям.

На відміну од багатьох інших письменників, поетів та публіцистів, Юрій Яновський тоді вижив, він писав і видавався, понад те — навіть отримав найпрестижнішу радянську премію в галузі літератури, названу на честь кривавого диктатора тих часів1, разом із грошовою винагородою, що складала 100 тисяч карбованців — величезні гроші, як для радянської людини… Тим не менш, ім'я Яновського входить до списку митців Розстріляного Відродження, а дослідники його творчості старанно шукають виправдань літератору, котрому так ось пощастило, на тлі репресованих і розстріляних колег…

То ким же насправді був Юрій Яновський, і чому його слід вважати гідним українським письменником, а не прислужником сталінського режиму?